УХИЛЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ, НЕ ПОВ’ЯЗАНОГО З ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛІ

Анотація

Виконання покарань в Україні забезпечується комплексом заходів, серед яких особливе місце посідає регламентація порядку і умов виконання та відбування покарань у Кримінально-виконавчому кодексі України та передбачена в Кримінальному кодексі України відповідальність засудженої особи за ухилення від виконання чи відбування покарань. Так, Кримінальний кодекс України в розділі XVIII Особливої частини «Кримінальні правопорушення проти правосуддя» передбачає відповідальність за ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі (ст. 389), умисне невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості (ст. 389-1), злісне ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт (389-2), ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі (ст. 390), невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників (ст. 390-1). Зазначені кримінальні правопорушення відносяться до діянь, які посягають на суспільні відносини у сфері забезпечення здійснення правосуддя та забезпечують здійснення правосуддя в частині виконання покарань.

З огляду на тенденції щодо гуманізації покарань, розширення переліку покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, пропонується дослідити ознаки об’єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ст. 389 Кримінального кодексу України «Ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі». У результаті проведеного дослідження, під ухиленням від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, пропонують розуміти суспільно-небезпечне діяння (дія або бездіяльність), яке полягає в ігноруванні або недотриманні визначених вироком суду умов виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.